≤стор≥¤ сагайського народу

’акас≥в називали татарами до 1917 року(ћ≥нусинськими, јчинськими, јбаканськими). ѕостанову про загальну дл¤ вс≥х назву Ђхакасиї було прийн¤то на 1-му з'њзд≥ кор≥нного населенн¤ - 6-7 кв≥тн¤ 1917 року, за ≥н≥ц≥ативою —.ƒ. ћайнагашева. Ќа 2-му з'њзд≥ хакаського народу з 20 по 30 липн¤ було затверджено р≥шенн¤ про утворенн¤ союзу ≥нородц≥в ћ≥нусинського ≥ јчинського пов≥т≥в п≥д назвою Ђ’акас≥¤ї. ѕрийн¤тий етнон≥м ототожнював кор≥нних жител≥в ’акас≥њ з Їн≥сейськими киргизами, ¤к≥ в китайських джерелах династ≥њ “ан (9 - 10 ст,) ≥менуютьс¤ Ђ’¤гасї.

—ередньов≥чч¤. †† ѕроцес формуванн¤ хакаського етносу включаЇ к≥лька етап≥в. ѕочатковий, або киргизький, етап в≥дноситьс¤ до перших стол≥ть новоњ ери. ” цей час формуЇтьс¤ народн≥сть, до складу ¤коњ вход¤ть близьк≥ по мов≥ ≥ культур≥ племена. ÷е об'Їднанн¤ очолювалось киргизами ≥ носить в джерелах назву " иргизький каганат". ” ц≥й держав≥ соц≥альн≥ в≥дм≥нност≥ зб≥галис¤ з нац≥ональними.  иргизи були правл¤чою нац≥Їю. ” 17 ст.  иргизька земл¤ ¤вл¤ла собою федерац≥ю 4-х плем≥нних кн¤з≥вств: јлтисарского, јлтирского, ™зерського ≥ “уб≥нского. «емл≥ алтисар≥в розташовувалис¤ на велик≥й територ≥њ верхньоњ теч≥њ р. „улим, включаючи його витоки Ѕ≥лий ≥ „орний ≤юси. ÷ентр кн¤з≥вства знаходивс¤ на Ѕ≥лому ≤юсе, де знаходилос¤ Ђкам'¤не м≥стечкої. јлтисарам платили данину кизильц≥, басагари, ач≥нц≥, јргуни, Ўусти, камлари та ≥нш≥ етн≥чн≥ групи, що жили в басейн≥ р. „улим. “еритор≥¤ јлтирского кн¤з≥вства розташовувалас¤ в басейн≥ р. јбакан. ÷ентр волод≥нь алтирц≥в знаходивс¤ на р. Ќ≥н≥ (притоц≥ ”йбата). ѓм платили данину сагайц≥, бельтири, таб≥нц≥, кузнецьк≥ татари, кучугути, частина —а¤н. ™зерське кн¤з≥вство розташовувалос¤ на л≥вобережж≥ р. ™н≥сей, з центром на р. ≈рба. †† “уб≥нське кн¤з≥вство, розташовувалос¤ на правобережж≥ р. ™н≥сей. ÷ентр кочовищ кубинц≥в знаходивс¤ на р. ”пса (“уба). ѓм були п≥двладн≥ байкотовц≥, котти, камасинц≥, канськ≥ татари, койбали, кайдинц≥,  ашинц≥ ≥ ≥нш≥ етн≥чн≥ групи правобережж¤ р.™н≥сей. « XIII по XVII ст.  иргизи перебували в залежност≥ в≥д монгольськоњ держави јлтин-хан≥в, територ≥¤ ¤коњ знаходилас¤ на зах≥д в≥д верх≥в'¤ —еленги ≥ оз.  осогол до верх≥вки ≤ртиша, з центром у оз.”бса-Ќур. ѕол≥тичний вплив алтин-хан≥в поширювавс¤ на “уву ≥ ћ≥нусинську улоговину. « по¤вою рос≥¤н на р. ™н≥сей почалос¤ поступове включенн¤ до складу рос≥йськоњ держави киргизьких  иштима. ѕерех≥д п≥д заступництво рос≥йського цар¤ визволив м≥сцев≥ народи в≥д плати данини. ќднак, прот¤гом усього XVII ст. багато землель ≥менуютьс¤ в документах Ђнемирнимиї, бо њх населенн¤ воювало проти рос≥¤н, в≥дмовл¤лис¤ платити данину. « метою закр≥пленн¤ земель рос≥йськ≥ в≥йськов≥ заклали ц≥лий р¤д острог≥в, в тому числ≥ “омський (1604),  узнецький (1617),  расно¤рський (1628),  ониський (1636), јчинський (1641), ѕерший јбаканський (1675).  иргизи ≥ њх  иштима надали завз¤тий оп≥р рос≥йському просуванню на п≥вдень. ќдночасно з –ос≥Їю на земл≥ киргиз≥в претендували монголи ≥ джунгар. ¬ 1667 роц≥ занепала держава јлтин-хан≥в,  иргизька земл¤ потрапила в залежн≥сть до ƒжунгарського ханства. ѕри збройн≥й п≥дтримц≥ джунгарських загон≥в  иргизи переход¤ть у наступ, завдаючи значного збитку рос≥йським м≥стам ≥ поселенн¤м. “аке становище тривало до початку XVIII ст., коли в 1703 роц≥ б≥льша частина населенн¤  иргизькоњ земл≥ була введена в ƒжунгар. Ќа р. ™н≥сей стаЇ спок≥йно, ≥ рос≥¤ни см≥ливо освоюють ћ≥нусинську улоговину. ” 1707 закладаЇтьс¤ јбаканський острог, в 1718 роц≥ - —а¤нський. 20 серпн¤ 1727 року був укладений з  итаЇм Ѕуринський прикордонний трактат, за ¤ким китайський ≥мператор визнав права –ос≥њ на колишн≥ волод≥нн¤ Їн≥сейських киргиз≥в. “им не менш, аж до пад≥нн¤ ƒжунгарського ханства в середин≥ 18 ст. де¤к≥ етн≥чн≥ групи ’акас≥њ (бельт≥ров, частина шорц≥в) залишалис¤ дводанц¤ми. ¬они платили данинк ≥ –ос≥њ, ≥ ƒжунгар≥њ. Ќа наступному етап≥ (XVIII - XIX ст.) формуванн¤ хакаськоњ народност≥ в≥дбулос¤ згуртуванн¤ залишк≥в киргиз≥в (кизильц≥в, качинц≥в, аринц≥в, койбал≥в, сагайц≥в, бельт≥р≥в, частини шорц≥в та ≥н) ѕ≥сл¤ приЇднанн¤ ’акас≥њ до –ос≥њ в≥дбуваЇтьс¤ концентрац≥¤ кор≥нного населенн¤ в основному на л≥вобережж≥ р. ™н≥сей.  ойбали переход¤ть з правобережж¤ р.≈нисей на його л≥вобережж¤. „астина качинц≥в пересел¤Їтьс¤ п≥д  расно¤рськ на ѕ≥вдень (в меж≥ нин≥шньоњ територ≥њ. ’акас≥њ). ќднак де¤к≥ племена киргизьких  иштима (камасинц≥, байкотовц≥,  анськ≥ татари ≥ ≥н) залишилис¤ на правобережж≥ р.. ™н≥сей, зм≥шалис¤ з рос≥¤нами ≥ асим≥лювалис¤ в њх середовищ≥. « метою ослабленн¤ Їдност≥ завойованих земель –ос≥¤ в XVIII ст. адм≥н≥стративно розд≥лила њх м≥ж трьома острогами ( расно¤рськ,  узнецьк, “омськ). «емл≥ качинц≥в, аринц≥в, ¤ринц≥в, койбал≥в, кайдинц≥в ви¤вилис¤ п≥двласними красно¤рськ≥й влад≥; сагайц≥, бельт≥р≥ та ≥нш≥ етн≥ч. групи верхнього басейну јбакана ≥ “ом≥ (∆или до «аходу в≥д р.”йбат) в≥д≥йшли до  узнецького; кор≥нне населенн¤ верхнього ѕричулим`¤, (кизильц≥в, ачинц≥, басагари та ≥н) були зарахован≥ до м. “омськ, а пот≥м м.јч≥нск. јдм≥н≥стративне розчленуванн¤ ’акас≥њ поглиблювало њњ роздроблен≥сть, ускладнювало процеси завершенн¤ консол≥дац≥њ хакаськоњ народност≥. —п≥лкуванн¤ кор≥нного населенн¤, ¤ке опинилос¤ в р≥зних земл¤х було заборонено ≥ допускалос¤ в вин¤ткових випадках. “≥льки з письмового дозволу пол≥цейських начальник≥в. ” ход≥ адм≥н≥стративноњ реформи 1822 року хакаси ув≥йшли до складу ™н≥сейськоњ губерн≥њ (јчинського ≥ ћинусинського округу). ѓх зарахували до розр¤ду коч≥вних, ≥ у них були утворен≥ степов≥ думи: в јчинскому окруз≥ -  изильска, в ћ≥нусинському - ƒума з'Їднаних р≥знор≥дних племен, або —агайська (п≥зн≥ше јскизска¤),  ачинська ≥  ойбальска. ƒума зд≥йснювала адм≥н≥стративне управл≥нн¤ ≥ складалас¤ з адм≥н≥стративних полог≥в або улус≥в. ” 1858 роц≥  ойбальска дума була скасована, ≥ населенн¤ њњ на правах адм≥н≥стративного роду було приписано до ƒуми —получених р≥знор≥дних племен. ” 80-≥ рр.. XIX ст. думи стали ≥менуватис¤ ≥нородчими управами:  изильською, јбаканською ( ачинською), —агайською, або јскизською. ” 1913 роц≥ п≥сл¤ землеустрою ≥нородч≥ управи були перетворен≥ в волост≥ -  изильську, ”сть-јбаканську, јскизську, а населенн¤ переквал≥ф≥ковано з розр¤ду коч≥вних в ос≥л≥. ѕрот¤гом XIX ст. в≥дбувалис¤ ≥стотн≥ зм≥ни в чисельност≥ етн≥чних груп хакасц≥в. ” 20-≥ рр.. XIX ст. в загальн≥й чисельн≥сть ’акас≥њ переважали качинц≥ - 36,6%, сагайцев (з бельт≥р≥в) становили 32,7%, кизильц≥в - 22,6%,  ойбал≥в - 5.1%, шорц≥ - 3%. ƒо к≥нц¤ стол≥тт¤ становище зм≥нилос¤: чисельно стали переважати сагайц≥ - 46,7%, частка качинц≥в зменшилас¤ до 31,3%, кизильц≥в - до 16,7%, койбал≥в - до 2,7%, шорц≥в - до 2,6%.  ойбали були частково асим≥льован≥ в середовищ≥ качинц≥в ≥ сагайц≥в.  ачинц≥, що залишилис¤ п≥д м.  расно¤рськ, обрус≥ли. Ќа сучасному етап≥ йде подальша консол≥дац≥¤ етносу п≥д оф≥ц≥йним ≥м'¤м Ђ’акас≥¤ї. ћ≥ж територ≥альними групами ’акас≥њ збер≥галис¤ в≥дм≥нност≥ в господарському уклад≥ в залежност≥ в≥д њх розселенн¤ по 3-м основним географ≥чним зонам - степов≥й, л≥состепов≥й ≥ г≥рничо-тайгов≥й.  ачинц≥ були найб≥льш вираженими степовиками-скотар¤ми.  ойбали в минулому, коли жили на правобережж≥, в л≥сов≥й зон≥, були мисливц¤ми, але, переселившись на степу л≥вобережж¤, стали скотар¤ми, «емлеробство отримало найб≥льший розвиток у сагайц≥в, кизильц≥в, жител≥в л≥состеповоњ зони. ѕроживанн¤ в тайз≥ ≥ зан¤тт¤ полюванн¤м було характерно дл¤ шорск≥в. ¬они част≥ше ≥нших груп займалис¤ бортництвом, збором кедрових гор≥х≥в та ≥ншими тайговими промислами.  изильц≥ активно займалис¤ бдж≥льництвом. « тваринницьких галузей у них ≥нтенсивно розвивалос¤ свинарство. ѕрот¤гом XX ст. в≥дбувс¤ кор≥нний перелом вс≥х вид≥в традиц≥йноњ д≥¤льност≥ ’акас≥њ, що пов'¤зано насамперед ≥з створенн¤м рад¤нських п≥дприЇмств, радгосп≥в. «емлеробство, п≥сл¤ оранки степ≥в, просунулос¤ з передг≥р'њв в центральну частину ’акас≥њ, нестача вологи там компенсувалас¤ буд≥вництвом ≥ригац≥йних споруд, повсюдно розвивалис¤ свинарство, птах≥вництво, сад≥вництво, овоч≥вництво. ¬ ход≥ консол≥дац≥њ зникли в≥дм≥нност≥ ≥ в ≥нших сферах матер≥альноњ культури.